Юрко ЗЕЛЕНИЙ »» Словник. Український Новотвір. Пошук нових слів на запит часу. Повернення спалених слів в ужиток »» Як говоримо, так і мислимо!

Шановна Громадо! Розшукується питомий український відповідник слову ФАЙЛ. Який замінник йому, на Вашу думку, найкращий? Допоможіть визначитися! Принагідно висловлю думку, що майбутній відповідник повинен бути стислим, одно-двоскладовим, не більше, аби потім з ним було зручно творити похідні виду «аудіофайл», «відеофайл» тощо. Якщо жодне зі слів внизу Вам не подобається, Ви можете на ел.скриньку z@zelenyj.biz сміливо запропонувати свій варіянт – і він обов'язково буде оприлюднений у цьому розділі. Звісно, із зазначенням імені його вигадника. Єдина вимога: новотвір має бути подано з чітким і стислим обґрунтуванням. Наразі ж надаю власні пропонови до питомо українського замінника слову ФАЙЛ:

	ДОПИС. У нашому мовному звичАї це слово має багато значень: документ, стаття, лист, ітд. Файл в англійській мові, власне, і означає досьє, зшиток паперів, документів тощо. Тож міг би і наш ДОПИС прислужитися у значенні «файл» - не біда, що двоскладове слово: он, Чехи вживають soubor [сОубор] і від того не мруть. Для видозмін теж наче нівроку собі піддається: «звукодопис», «відеодопис», «мальований допис», тощо. Втім, непогано ДОПИС підійде і як заміна просто слову «документ», а ще краще - терміну «пост» у розумінні повідомлення в якомусь обговоренні. Так що ДОПИС не пропаде, а що робити з ФАЙЛом? ;)
	ЖМУТ. Подібно до того, що і Сніп, але начебто легше вимовляється і піддається розмаїтим видозмінам. Наприклад «файлик» буде як «жмуток» ачи «жмутик», «аудіофайл» - це «звукожмут», ітд.
	ЗБИР. В тому розумінні, що це найменша величина, в яку зібрані якісь дані, інформація тощо. Воно і дійсно: група файлів може бути, а ось пів файлу, чи то пак пів «збиру» - то вже брак.
	ЗШИТОК. За своїм смисловим наповненням це слово вторить словам ЖМУТ і СНІП: тобто сукупність, або ж зшиток даних, відомостей, тощо. До речі, саме від цього слова походить відоме нам зі шкільної лави слово ЗОШИТ. Зошит - це той самісінький ЗШИТОК (ЗШИТ)листочків паперу, просто задля полегшення вимови з віками у ньому з'явилося оте «О».
	СНІП. Вдихаємо у наше гарне давнє слово нове життя. Раніше СНІП був найменшим мірилом збіжжя: наприклад, селяни віддавали кожен 10-й сніп панові, ще якийсь НН-ий сніп - церкві, ітд. Файл - це теж свого роду сніп даних, який ми можемо переносити, надсилати. Але в жодному разі не ділити, бо тоді пів снопа то вже так собі, кілька розрізнених колосків, не більше :)
	СХРОН. Слівце дуже зручне до користування, і загалом точно передає суть терміну. Проте має суттєвий недолік - не милозвучне: враз почнуться смішечки виду схрон-хрон-хрін-хрєн :))

Усі перемивання кісточок, власні пропонови - у розділі Погуторимо?

зі сховку: Де нас дурять
ЧОМУ ЕВРОПА – ВЖЕ НЕ ЕВРОПА?

У покоління «35+», до якого належу і я, Ю’З’, враження про стару добру Европу складалося головно з не менш старих і добрих французько-італійських кін 1960-80 років. Образ Европи в нашій уяві вибудовували розмаїті Анжеліки – Маркізи Ангелів, потішні герої Луї Де Фюнеса, Zorro з чолом Алена Делона, італійський Фантоцці та інші комедії з Апенінського півострову, зрештою – той самий Фантомас :)) Цей замріяний образ доповнювали і сов'єтські стрічки на взірець Трьох Мушкетерів, або ж про кмітливих розвідників-чекістів, котрі діяли як не в Західному Берліні, так в Парижі чи Римі. Щоправда, до розвалу СССР мало хто мав нагоду побачити на власні очі отой оспіваний в художніх оповідках Захід, колиску новітнього людства – Західну Европу. Тож в умах малювалася така собі замріяна, світла Казка....

Минув час: «залізний занавєс» впав. З'явилася нагода вільно поподорожувати ще донедавна заказаними країнами. [В Українському мовному звичаї «заказано» означає «заборонено». А те, що російською звучить як «на/под заказ», то українською перекладається «на замовлення» – прим. Ю’З’]. Отож, усі ворота відкриті: куди ж його гайнути? Ясна справа: першим ділом – у місто всіх закоханих, в Париж! І ось ми, покоління «35+», так зване «покоління пепсі», приїжджаємо в цю вимріяну в потаємних снах столицю і.... і злегка охрініваємо! (це я ще надзвичайно м'яко висловився!)

Ні, я звісно розумію, що в наш швидкоплинний час багато чого може сильно змінитися, але щоби за два-три десятиліття все перевернулося аж так докорінно, сторчма і шкереберть.... Оте плачевне видовисько – і був вінцем наших мрій? Хіба це та Европа, яку ми так обожнювали, куди ми рвалися і так кортіли потрапити? Зрештою, хіба це та Европа, куди має йти Україна?? Аж не віриться.... :((

Куди подівалася оспівана паризька романтика? Де мушкетерська і лицарська шляхетність? Що сталося з Францією Алена Делона, П'єр Рішара та Жана Бельмондо? Врешті-решт: КУДИ ЗНИКЛИ ПАРИЖАНИ??! З діда-прадіда парижани, родовід яких пам'ятає і Делона, і Наполеона, і Людовика XIV??! Гадаю, запропонована Твоїй, Читаче, увазі стаття добродія Юрія Якуби з Дніпра проллє світло і дасть відповіді на всі поставлені вище запитання.

зі сховку: Де нас дурять
ЗАКОН ДІЄВОГО ПОВЕРНЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ВКЛАДІВ (нарис)

Серед читачів цих рядків, мабуть таки та й знайдуться потерпілі від банківського кидалова. Попав під роздачу і дописувач цих рядків, який особисто сповідує ту думку, що краще з цими кидалами боротися все ж таки не словом. І не запровадженнями «тимчасового правління» – крук крукові ока не вибере. Найкращий спосіб повернення наших з Тобою, Читачу, грошей – тбм «справжній фонд ґарантування вкладів» – це кілька кинутих одночасно з різних прицільних точок пляшок з напалмом у майно тих крадіїв у краватках. Байки про поголовне неповернення позик (кредитів) розраховані на простаків. Бо що ж виходить?...

зі сховку: Де нас дурять
МАНКУРТИ – ЛЮДИ БЕЗ ПАМ'ЯТІ

У давні часи на землі Середньої Азії робили набіги пастуші племена жуаньжуанів. Відзначалися вони дуже жорстким поводженням з полоненими. У невільників, яких продавали в рабство в сусідні країни, ще бодай залишалася якась надія на втечу. Але горе було тим, кого жуаньжуани залишали в себе. У рабів вони знищували – в буквальному розумінні – стирали пам'ять в жахливі способи. Особливо нещадними жуаньжуани були до захоплених у полон молодих воїнів: їх перетворювали на манкуртів.

зі сховку: Де нас дурять
ВИМКНИ ЗОМБОЯЩИК – ПЕРЕСТАНЬ ГОДУВАТИ ПОТВОР-ЗАЗИВАЛ!

В одному з епізодів популярного мультсеріалу «Сімпсони» розповідається про те, як величезні рекламні муляжі клоунів, політиків та інших «зірок» раптом ожили — і почали трощити все навколо. Мешканці зачаровано дивляться на цей жах і не знають, як рятувати рідне місто. В розпачі одна дівчинка прибігає до керівника рекламної компанії, що створила цих монстрів. Він пояснює, що це люди самі наснажують їх своєю енергією. Тому радить просто не звертати на них увагу — без підживлення вони самі засохнуть. «Як же не звертати увагу, якщо ВОНИ ЗНИЩУЮТЬ НАШЕ МІСТО!?» — вигукує дівчинка....