Юрко ЗЕЛЕНИЙ »» Словник. Український Новотвір. Пошук нових слів на запит часу. Повернення спалених слів в ужиток »» Як говоримо, так і мислимо!

ЗАЗИВКА - реклама, рекламний ролик

(новотвір) Слово реклама приперлося до нас від французького reclamé, а там воно взялося від латинського reclamо – вигукую, кличу. На наших теренах ще донедавна, менше якихось 100 років тому, ролю «реклами» виконували закликайли, зазивали, зазивайли, які дотепними, часто віршованими рядками закликали люд на ярмарках, торговищах чи навіть просто на подвір'ї багатоквартирних кам'янúць підходити-налітати і розбирати той чи інший крам.

У гонитві за привабленням до себе якомога більше покупців закликайло намагався вихвалити товар, здебільшого прибрехавши його якості, що цілком відповідає і сьогоднішній сутности реклами. Виходячи з цього, доцільніше було б оте зарозуміле й роздмухане «рекламний ролик, реклама» називати своїм іменем: зазивний ролик, зазивка, зазивалка (зневажливо).

Можна вжити термін і в чоловічому роді, тоді ще більш стисливо вийде: зазив. Себто якщо якась торгова марка запустила в обіг нову рекламу, то з новотвором це звучатиме щось на взірець «вийшов новий зазив від такої-то ТМ».

Відтак рекламіст, рекламщик чи, якщо вже на те пішло, правильно Українською казати все ж таки рекламник, звучатиме як зазивнúк, зазивкар, зазивар або зазивач. А можна те ремесло назвати і «по-старинці»: закликайло, закликач(-ка), закликальник(-ця); або ще точніше – заманювач(-ка).

Думку можна розвивати далі, наприклад, витворити ще одне нове слівце – зазивниця (порівняйте: блискавиця, шахівниця, полуниця;)) Ним ми можемо позначити, скажімо, фізичні носії реклами, тобто: написи, малюнки, гасла, ітд. на зазивному (рекламному) щиті – це зазивка, а ось власне рекламна площина, де всі ті написи-малюнки-світлини розміщені – це зазивниця.

Або піти іншим шляхом: згадане вище слово зазивач використати у значенні зазивного щита, дошки, площини, тощо. Можна усі ці предмети найменувати і як зазивачка. Наприклад, казати не абракадабру на кшталт сіті-лайти чи лайт-бокси, а світло-зазивач, ліхтар-зазивач або ж зазивний ліхтар, зазивач-світильник чи світло-зазивачка.

Між іншим, це цілком суголосить слівцю, яким в народі називають невеликі виносні щити, скажімо, від якоїсь кав'ярні, книгарні, крамниці, що плутаються поміж ногами на пішохіднях (тротуарах). В просторіччі на ці дошки кажуть спотикач або спотикачка (не плутати зі спотикачем у розумінні «горілка»).

Як бачимо, корінь зазив* є доволі гнучким для словотворення, крім того зрозумілим на відчуттєвому рівні, зрештою – широко розповсюдженим в Українській Мові, що підтверджує зшиток Російсько-Українських Словників. Відтак новотвори, оперті на нього, або злегка переосмислені старі, добре знайомі, але трішки призабуті слова не викликатимуть особливих труднощів для сприйняття і розуміння.

До речі, ремесло зазивáли у нашу, здавалося б, надсучасну добу, не зникло: продовжувачами їхньої справи є, приміром, ті ж самі люди, котрі носять на своїх плечах вивіски з різноманітними зазивками, або тицяють на вулиці чи у підземних переходах тупо в руки перехожим листівки-запрошення відвідати якийсь магазин, зубного лікаря чи курси іноземної мови. Щоправда, нині роблять вони це здебільшого мовчки, але ж суть справи не змінилася!

Не перевелися в Україні досі й закликайли у чистому вигляді. Наприклад, на привокзальній площі Київської залізниці, де стоять міжміські автоперевізники, постійно чути вигуки і покрики зазивайлів, які припрошують сідати в маршрутку, що їде то на Кременчук, то на Полтаву, то на Луцьк. А за цю допотопну, проте в буквальному, первотворному розумінні «рекламу» перевізники віддають гукачам відсоток з кожного закликаного подорожнього.

До речі, у світлі всього вище викладеного, слово гукач або гукар – також непогана заміна запозиченому терміну-перекінчику рекламник, чи не так? ;))

Чи сподобалося Тобі нове слівце?